Зволікати немає часу!

Створення антикорупційного суду – це головне, чим переймаються високопосадовці та політики нашої держави, цією проблемою заповнені ефіри телевізійних каналів, на цю тему проходять дискусії експертів-політологів в засобах масової інформації.

Простим людям забили голову хибною думкою, що новостворена інституція в судовій структурі України вирішить або суттєво зменшить корупцію, яка розрослася на сьогодні до рівня страшної, всепоглинаючої епідемії. Але робота новоствореної з тією ж метою спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) і, особливо, очільника  цієї структури говорить про те, що ми маємо марні сподівання. В глобальній системі управління державою, основою функціонування якої є корупція, не може локально існувати окремо взята структура з іншою філософією та принципами роботи. Це те саме, що не можливо назвати медом діжку лайна, додавши туди ложку того самого меду.

Така ж ситуація і у Верховній Раді з тією невеликою кількістю депутатів, які спочатку дійсно прийшли в законодавчий орган країни для проведення змін на краще в нашому суспільстві. Через 4 роки ми бачимо, що переважна більшість молодих «реформаторів» вже нічим не відрізняються від основної маси народних обранців і активно приймає участь в головному «бізнес-клубі» країни з особистого збагачення, яким стала Верховна Рада.

В результаті цієї показної діяльності клану можновладців, чиновників різного рівня державні активи далі розкрадаються, готуються нові афери, ще більш масштабні, ніж були (йдеться про розпродаж землі сільськогосподарського призначення), народ України продовжує зубожіти і втрачає віру в справедливість, країна в цілому втрачає перспективу свого розвитку. Більше того, ми бачимо зміну ставлення до нас з боку Євросоюзу, що фіксується в риториці нового керівництва Італії, в правлячих колах Австрії, Німеччини.

Ті зміни, що ми бачимо і які декларуються Верховною Радою, Адміністрацією Президента, Кабміном як реформи, такими насправді не є. Хіба що, це акції з відвертання уваги українців і міжнародної спільноти від налаштованого розкрадання бюджетних коштів та раніше створених державних активів.

Нарешті, наша безпорадність дуже доречна для аргументації своїх злочинних дій В. Путіним. Чим він постійно й користується, чого б не міг робити в разі наявності успішного реформування української економіки, силових структур, сфер соціального забезпечення громадян нашої держави, громадянського суспільства в цілому.

І що робити? Робити те, про що неодноразово говорилося в публічному інформаційному просторі громадською організацією «ГОПАК» - реальні, а не псевдореформи. І коли вже ми говоримо про корупцію, то її здолати можливо тільки створивши відповідальне громадянське суспільство і базові механізми управління нашим суспільством.

Як це зробити, читай:

http://ngo-gopak.com/news/formula-uspihu-dlya-ukrayini.html

http://ngo-gopak.com/testimonial/koeficiient-zapitu-na-rozkish-v-fedorishina

http://ngo-gopak.com/news/indikator-gromadyanskogo-stanu.html