Військовий стан – запізно, але нарешті!

Агресивні дії ФСБ РФ в Керченській протоці по відношенню до українських кораблів, які йшли з Одеси до Маріуполя та Бердянська, фактично відкрили очі світовій спільноті на ситуацію, що склалася у відносинах між Україною і Росією. Якщо ще хтось, піддаючись пропаганді Russia Today та інших засобів масової інформації країни-агресора, не розумів, що собою являє Путін і його режим, то після конфлікту з нашими кораблями біля Керченського мосту ілюзії розсіялися. Оскал звіра проявився і зрозуміло, хто є жертвою в цій ситуації.

Військовий стан, який має бути сьогодні введений – це те, що мало відбутися зразу після інаугурації президента П. Порошенка ще 4,5 роки тому. Сьогодні результати введення такого режиму будуть залежати від рішучості керівництва нашої держави і тих обмежень, які будуть введені по відношенню до ворогів України як за кордоном, так і в середині нашої держави. Благо, що за період розхлябаності, яка вирувала в Україні в сфері управління, включаючи безпекову і силову сфери (Нацполіція, СБУ, тощо), різномасті колаборанти та «русофіли» явно проявилися і їх особливо розшукувати не потрібно – залишається лише ізолювати.

Українське суспільство розраховує на рішучість керівництва нашої держави з наведення порядку в Україні і активізації свого впливу на міжнародні інституції для здійснення суттєвої необхідної допомоги Україні в протистоянні світовому лиху, що може розпалити своїми діями світовий пожар небаченого масштабу, а саме:

  1. Зупинити розкрадання державних активів – бурштинова мафія, контрабандна мафія, розкрадання держбюджету, в т.ч. і через офшорні схеми, розкрадання земельних ресурсів держави, взагалі зупинення корупції на всіх рівнях.
  2. Забезпечення мобілізації населення України до можливої ескалації військових дій з боку РФ з відповідним вишколом і плануванням мобілізаційних заходів.
  3. Зміна трендів в дипломатичних «потугах» України – переведення діалогу стосовно означеного конфлікту в Будапештський формат (1994 р.). Причому, наголос не на прохання, а на вимоги, які мають аргументуватися гарантіями згідно Будапештського Меморандуму (1994 р.)

Результатом має стати повне зупинення агресивних дій РФ по відношенню до України та відновлення територіальної цілісності з відшкодуванням нанесених збитків нашій країні Росією. Або виплата компенсації Україні за відмову від ядерної зброї і передачі наявного арсеналу, що являв собою актив держави, який сьогодні потрібно оцінювати в розмірі 300 млрд. дол. США. Це якраз ті кошти, які дадуть нам змогу ефективно протистояти агресору.