Точка відліку для створення «економічного чуда» в Україні.

Туристи-іноземці, які приїздять в Україну зазвичай звертають увагу на характерну особливість, що супроводжує життя українців: бідна країна, з огляду на рівень соціальних стандартів і ВВП, і безмежна розкіш окремих представників нашого суспільства. Ця розкіш кидається у вічі дорогими лімузинами на вулицях наших міст, шикарними магазинами, маєтками з палацами та озерами на околицях не тільки столиці і великих міст, але й в районних центрах.

Така невідповідність наштовхує на думки, що є в управлінні державою та й взагалі в житті суспільства якісь викрутаси, які не відповідають нормам Конституції та існуючому в Україні законодавству. І нам про це годі розповідати – кожен українець знає, що у нас можновладці декларують одне, а роблять зовсім інше. Ми настільки до цього звикли, що на ці «вивихи» вже не реагуємо: вважаємо, що так воно і має бути. Нас не дивує, коли суддя чи прокурор мешкає в маєтку, як мільйонер з Уолл-стріт, або чиновник з міністерства шикує, наче власник успішного банку, не кажучи вже про Адміністрацію Президента, депутатів ВР України та прем’єр-міністра і їхнє найближче оточення – тут заздрити можуть арабські шейхи, міряючись статками. Але ж ми усі разом взяті хочемо збудувати країну, де має бути соціальна справедливість, диктат закону, ефективно працююча економіка і абсолютна захищеність інтересів громадян та нашої держави в цілому.

Що цьому заважає? Відповідь є: відсутність чіткого, врегульованого законами механізму управління. Такого механізму, який основувався б на базових принципах і працював би незалежно від особистостей, що займають певні посади і виконують відповідні функції в цьому механізмі управління.

Безумовно, Україна, проводячи глибинні реформи, має йти своїм шляхом, не імітуючи, не повторюючи досвід інших країн, що мали успіх в своєму реформуванні. Адже, кожна країна в світі має свої, притаманні тільки їй, особливості. Копіювання чужого досвіду обов’язково призведе до провалу. Нам потрібно робити своє «економічне чудо». Для цього в українців є всі передумови. Але з самого початку маємо зафіксувати точку відліку, зрозуміти, де ми в цей момент знаходимось.

Отже:

  1. ВВП – 90 млрд. дол. США (в 2013 році було 195 млрд.).
  2. 60% економіки в тіні (кошти від діяльності не йдуть в бюджет).
  3. 200 млрд. дол. США викрадено можновладцями за часи незалежності і сховано за кордоном.
  4. Винищується генофонд нації – катастрофічне зменшення населення України. http://ngo-gopak.com/news/rozvitok-profilaktichnoyi-medicini-zaporuka-zdorovya-naciyi.html
  5. Втрата міжнародного авторитету нашої держави.
  6. Повний розвал правової системи країни і, найголовніше, судової влади, що викликає зневіру у громадян в справедливість і знищує почуття патріотизму.
  7. В 2017 році МВФ отримав від України більше коштів (за обслуговування боргу), ніж видав Україні. Це перший дзвіночок дефолту.
  8. В жодній сфері життя суспільства не існує відчутного, зрозумілого управління з боку державних інституцій.
  9. Тотальне зубожіння широких верств населення – це як результат.

 

Що ж робити? Чекати «месію» з Грузії, США, Росії, Литви чи Польщі? Чи, можливо, самотужки в своїй рідній країні «взятися за розум» і навести лад? Ми пропонуємо останнє. Те, що нами планується,  дасть можливість в найкоротший термін вивести країну з глибокої кризи і надасть поштовх для різкого зростання економіки і, як результат, поліпшення добробуту громадян.

http://ngo-gopak.com/news/gromadyanske-suspilstvo-pochinaietsya-z-socialnoyi-spravedlivosti.html

http://ngo-gopak.com/news/formula-uspihu-dlya-ukrayini.html

http://ngo-gopak.com/news/shcho-potribno-dlya-stvorennya-ukrayinskogo-klondayku.html

http://ngo-gopak.com/shcho-potribno-ukrayini