Що спільного між ЗМІ та «Чорним квадратом» Малевича?

З чим у вас виникають асоціації, коли ви дивитися на найвідомішу картину Казимира Малевича «Чорний квадрат»? Що хотів донести до людей митець, створюючи цю картину? З якими думками він малював чорний квадрат на білому тлі? Що він бачив у той момент? Чому цей квадрат чорний, а не блакитний, помаранчевий, зелений…

 

А тепер уважно гляньте на ті предмети, які є в кожній домівці і частіше всього в декількох екземплярах. Без чого не може існувати сучасна людина жодного дня зі свого життя? Це телевізор. Сучасні телевізори правильної прямокутної форми у вимкнутому стані чорного кольору і дуже нагадують відомий витвір українського художника. Чи був Казимир Малевич пророком, який передбачив в 1915 році винахід, без якого людство сьогодні не здатне існувати – це питання залишається без відповіді.

 

Сучасні «чорні квадрати» для більшості пересічних громадян являють собою єдине вікно у світ, єдиний спосіб зв’язку із зовнішнім світом. Багато людей саме так, через екран телевізора, сприймають події, які відбуваються у зовнішньому світі. До більшості наших громадян інформація про поточний стан справ в економіці, політиці в країні та за її межами доходить через призму екрана. Але цей екран далеко не завжди є об’єктивним відображенням  існуючої реальності. Скоріше, навпаки, є кривим дзеркалом, яке кардинально змінює погляд на події в світі в угоду тим людям – господарям тих чи інших ЗМІ, які подають інформацію під потрібним їм соусом, попередньо переробивши її та розставивши потрібні акценти, а іноді спотворюють її до невпізнання.

 

Перемикаючи канали новин, іноді дивуєшся, як можна одну і ту саму подію представити на одному каналі як національне свято, а на іншому – як стихійне лихо планетарного масштабу. І це все трапляється не без допомоги проплачених глашатаїв – так званих представників «експертного середовища» та заангажованих журналістів.

 

Як приклад візьмемо масштабну рекламну кампанію, направлену на створення ажіотажу в суспільстві з приводу продажу української землі сільськогосподарського призначення. Велика кількість «авторитетних» експертів (більшість з яких невідомо звідки вилізло на екран), нав’язлива реклама, яка переконує, що тільки в Україні і ще в  шести найбідніших країнах світу земля не продається і це є саме тією причиною, яка заважає нам, українцям, стати заможними і щасливими. Тільки ми вже забули, що самі ж добровільно в 90-ті роки віддали в приватну власність сьогоднішніх олігархів наші надра, наші шахти, наші свердловини, наші великі промислові підприємства… І що, це якось допомогло нам стати заможними?

 

Саме таким чином формується суспільна думка. Саме так, через «чорний квадрат» до нас доносять перетворену вже інформацію, опрацьовану таким чином, щоб пересічний громадянин автоматично, отримавши її від ЗМІ, оцінив її, як свою власну думку. І це не складно зробити, тому що відомо, що лише 10% людей здатні генерувати ідеї та створювати власну думку, а реалізовувати практично це все можуть іще менше людей.

 

Та інформація, яка потрапляє в слабенький мозок пересічного громадянина, який цілий день сидить перед «блакитним екраном» (я вважаю цю назву занадто поетичною для визначення банального ретранслятора чужих нав’язливих думок – чорний квадрат підходить більше) нагадує мені їжу, яка вже пройшла через чужий шлунково-кишковий тракт, була там відферментована та перетравлена чужими травними соками та виділена в зовнішній простір відомо через який отвір.

 

І це все ми пропускаємо через себе замість того, щоб особисто перетравлювати інформацію та формувати власну думку по тим чи іншим питанням і не дозволяти людям зацікавленим промивати собі мозок.