Рандеву по-фінські.

Зустріч президентів США та Росії в Гельсінкі – що відчуває українець після заключної прес-конференції лідерів двох країн? Сором! Сором за представника країни, яка позиціонує себе в світі як провідник і еталон демократії, тієї демократії, витоки якої започаткував ще перший президент Сполучених Штатів Америки Джордж Вашингтон. Адже зі слів Д. Трампа відносини між США та Росією, які були до теперішньої зустрічі, найгірші за всі попередні часи, стали набагато кращими («чотири години тому») і, ми так розуміємо, надалі мають тільки покращуватися. А як же анексія українського Криму, війна на Донбасі і санкції по відношенню до Росії у зв’язку з цим? Як стосовно безпекових гарантій, що надавалися у 1994 році в Будапешті, коли наша молода країна відмовилася від ядерної зброї? Тим паче, що з мовчазної згоди американця Путін фактично звинуватив українців в ескалації конфлікту на Донбасі і рекомендував Д. Трампу вплинути на керівництво нашої держави, щоб виконувалися Мінські домовленості, потрібно розуміти, на умовах Росії. На очах у всього світу підлий, цинічний агресор звинувачує свою жертву у злочинах, які сам скоїв. Тисячі смертей і калік, мільйони біженців, руйнація економіки, втрата перспектив для України – два гаранта по Будапештському меморандуму на такому фоні вирішили покращити відносини між собою. Міжнародна спільнота при цьому до уваги не береться. Взагалі, складається враження, що Д. Трамп виконує завдання В. Путіна і може отримати схвальну оцінку за свою роботу від патрона. Внесення роздору між країнами, що є членами НАТО, розвал коаліції в Євросоюзі, зняття санкцій з Росії і реставрація політичного іміджу кремлівського правителя – це те, чим займався американський президент цього разу в Європі. Чому таким чином людина себе веде, не рахуючись з інтересами своєї держави, маємо надію зрозуміти за результатами роботи комісії Конгресу США, яку очолює Роберт Мюллер.

Нам залишається тільки пожалкувати, що президент України в своїх коментарях стосовно гельсінкської зустрічі лідерів США та Росії намагається зневілювати негатив за результатами означених перемовин. Набагато краще було б на боці президента, якби П. Порошенко міг сказати, як можуть казати і кажуть керівники Ізраїлю: «У нас ядерної зброї немає, але якщо буде потрібно, ми її застосуємо.»

Можливо, події в Гельсінкі дадуть розуміння всім українцям, включаючи і керівний склад України, що потрібно розраховувати виключно на свої сили і настав час змінювати зовнішню політику і, в першу чергу, потрібно домогтися розгляду конфліктних питань по Криму і Донбасу в Будапештському форматі (1994 р.).