Протест як прояв демократії.

Досить часто біля головного входу до КМДА можемо спостерігати мітингуючих з певними вимогами, які відображаються на плакатах, транспарантах, листівках. Особливо це помітно в ранкові часи в четвер. Саме в цей день проходять засідання Київради і організовані мітинги мають на меті підсилити деякі вимоги, які виставляються для вирішення порядку денного. Чи можемо ми це вважати за демократію? Знаючи, що, як правило, мітингуючі – це люди, які запрошуються активістами із застосуванням фінансових заохочень, а вимоги до влади в них різнопланові, часто діаметрально протилежні, звичайно, це не є проявом демократії. Ось і минулого четверга саме таке дійство ми мали змогу бачити (на фото). А в цей час сотні тисяч мітингуючих заполонили вулиці міст та містечок Франції без запрошення і оплати тільки тому, що керівництво держави надумало підвищити ціну на пальне для автомобілів. В Норвегії такі ж протести жінок викликало бажання правлячих кіл заборонити аборти. Ще раніше ми знаємо, що в Греції, Португалії і в тій же Франції люди завдяки громадянським протестам домагалися справедливості, яку вони вважали порушеною можновладцями. Це якраз і є істинним проявом демократії і свідоцтвом наявності вмотивованого, з європейською політичною культурою громадянського суспільства. Для того, щоб в Україні не будувалися незаконно будівлі, не порушувалися зафіксовані в Конституції права українців, не зменшувалося населення через вкрай недолуге медичне забезпечення і відсутність відповідних соціальних стандартів, не розкрадалися державні активи, було повністю забезпечене українське військо, якраз і потрібно створити повноцінне, вмотивоване, свідоме громадянське суспільство.