"Порошенко"-"Саакашвілі" - 0:1

Міхеїл Саакашвілі в Україні і, фактично, святкує свою проміжну перемогу в боротьбі з президентом країни П. Порошенком. Навіть дивно про такі речі казати, адже екс-президент Грузії – це якраз та людина, яку П. Порошенко запросив в Україну як фахівця-реформатора і розраховував на кваліфіковану допомогу в питаннях реформування вже своєї країни. Трапилося ось таке фіаско. Але хіба це перший прорахунок нашого президента? Майже всі кадрові рішення, що стосується іноземців, у нашого гаранта провальні. Головне в цій ситуації, що в кріслі президента нашої держави сидить людина, яка ніяк не вчиться на своїх помилках і зовсім не вміє свої помилки виправляти. Більше того, він не в змозі перешкодити небажаній для нього персоні потрапити в Україну при наявності всіх засобів і можливостей для цього. Такій людині ми довірили керувати нашою державою на виборах в травні 2014 року, а йому хіба що колгоспом керувати і то під наглядом консультантів.

Що стосується пана Саакашвілі, то ми побачили дії міжнародного авантюриста, який не гребує нічим в досягненні своєї мети, навіть безпекою свого малолітнього сина. Йому потрібна увага людей, популярність, широкий медійний супровід. Все те, що дає змогу захопити так чи інакше владу в нашій державі і вирішити свої особисті проблеми, розправившись по ходу з опонентами. Саме так, як це було зроблено в Грузії. Адже, відомо, що 10% населення 3-4 мільйонної Грузії за часів президента Саакашвілі сиділо в тюрмах – це 325 тис. осіб. Для довідки: в Україні людей, яких позбавлено волі значно менше – 60 тис. осіб. Це при тому, що населення України в 12 разів більше, ніж в Грузії. Навіть не беручи до уваги все інше, що супроводжує екс-президента Грузії і відтінює його діяльність в рідній державі, того, про що йдеться достатньо, щоб зрозуміти наші перспективи в разі досягнення Міхеїлом мети стосовно України.

Зовсім окремо потрібно розглядати ситуацію на кордоні з Польщею і вплив на події наших народних депутатів та громадських діячів. По-перше, вони виглядають в дуже негативному світлі і після цього не можуть бути депутатами. По-друге, всі, хто здійснив акт наруги над суверенним правом нашої держави мати недоторкані кордони, хто дозволяв собі шматувати наших прикордонників, наносячи їм травми і принижуючи (це в той час, коли на сході майже 500 км державного кордону розтерзано і не контролюється нашими прикордонниками), мають понести відповідальність згідно чинного законодавства. Це має відбутися без огляду на статус і регалії порушників українського кордону.

Резюме: українець все очікує, що прийде добрий дядько і все за нього зробить, навчить, як жити, дасть інвестиції, намалює перспективи і навіть змінить на краще особисте життя. Так, українцям потрібні зміни і саме такі, що робляться швидко з високою ефективністю. Але реформи, які, власне, і будуть причиною таких змін, не можуть готуватися на клаптику паперу і на коліні, як це нам пропонує пан Саакашвілі. Те, що пропонується грузинським реформатором може спрацювати на короткий термін при наявності диктатора, що управляє державою. Після зміни правління в державі, а це може бути вже кровавим революційним шляхом, суспільство в цьому питанні повернеться до першоджерел. Тільки побудова громадянського суспільства, відповідального в усіх аспектах життя країни, дасть змогу досягти мети, яку плекали багато поколінь українців. Як цього домогтися швидко і безкровно є в матеріалах ГО «ГОПАК», які публікуються на сайті організації (ngo-gopak.com).