Пенсійна реформа - манок для наївних.

Постанова Верховною Радою прийнята, спікером ВР та президентом підписана – пенсійна реформа розпочалася. Мабуть українцям потрібно з цього приводу радіти – нарешті почалися зрушення на краще і теперішнім пенсіонерам попустить, що називається, та й майбутні пенсіонери не будуть перейматися недостатком коштів на життя. Але, навіть не поглиблюючись в суть змін законодавства, що вже зафіксовані, в покращення чомусь не віриться. Чому? Давайте згадаємо реформу МВС, коли «міліція» перетворилася на «поліцію». Скільки було галасу. Як світилися на екранах телевізорів «реформатори» з Грузії, що раптово, на деякий час, як виявилося, стали громадянами України, розповідаючи про блискучі перспективи і, як нам, українцям, буде краще в цьому зв’язку. Ну, і де «шановні» грузинські українці зараз? Правильно, в Грузії і вже не громадяни України. А що з реформою МВС, яку вони започаткували? Вже не секрет, що хабарі, як бралися, так і беруться, а злочинність виросла в рази, якщо порівнювати з часом до початку означеної реформи. Щось подібне ми будемо змушені з часом говорити і про теперішню пенсійну реформу. Все тому, що в нашій державі нічого не робиться для поліпшення життя громадян. Всі трансформації в різних сферах життя суспільства робляться виключно на благо олігархічних кланів та задля виконання вимог МВФ і все це за рахунок простих людей. Ілюзії скінчилися, надії зникли.

Хочеться задати питання тим, хто ініціював і прийняв сьогоднішню пенсійну реформу: що робити 10 млн. українців, які вимушені були заробляти гроші для своїх родин за кордоном? Вони не тільки годували і навчали своїх дітей, але й створювали сімейні активи. Це квартири в містах, будинки в селах, автомобілі і багато іншого – все це за зароблені десь кошти, і при цьому сплативши драконівські податки в бюджет рідної країни. Крім того, вже доведено, що внутрішній ринок споживання забезпечується платоспроможним попитом на товари в основному саме за рахунок українців-трудових мігрантів. Вони не мають змоги купляти вілли в Європі чи Америці і яхти за мільйони доларів, як ті, що роблять пенсійну реформу, але забезпечити нормальне життя своїм родинам – це їм під силу. Саме так вони і роблять, тому що в них іншої Батьківщини немає.

Як же рідна країна врахувала їхні зусилля, віддячила за відданість і самопожертву? Дуже просто: проводячи пенсійну реформу в Україні, про них просто забули, як і про тих, котрі стояли на ринках в голодні 90-ті роки, намагаючись вижити. Їхня робота просто не буде враховуватися в робочий стаж.

На що нам, українцям, розраховувати? Можливо, на президента, що обрали і надіялися на конституційні гарантії, можливо, на Верховну Раду, де наші обранці вигадують масу законів, які ніяк не йдуть на користь, тільки шкодять, чи черговий прем’єр-міністр разом зі своїм кабінетом нарешті зробить прорив і економіка почне зростати, а за цим і добробут громадян держави поліпшиться? Ні, можемо розраховувати тільки на себе. Для того, щоб старість була забезпечена, якщо є можливість, необхідно інвестувати в своїх дітей. Їх має бути в сім’ї якомога більше – це головний актив, що ніколи не підведе, не зважаючи ні на які кризи і є найкращим пенсійним фондом.

Якщо те, що прийнято у ВР є турботою про людей, з огляду на наведене, то у народу України і можновладців, що приймають такі рішення, різні погляди на добро і зло. Це конфлікт, який вирішується відомо як. Залишилося не довго. Тому і немає сенсу поглиблюватися в суть того, що дехто називає реформами. Реформи реальні проведе народ. (Читай http://ngo-gopak.com/news/formula-uspihu-dlya-ukrayini.html).