Оцінку ставить життя.

Останні події в Україні, які звернули на себе увагу журналістів численних ЗМІ, в будь-якій іншій країні викликали б шок у суспільстві. У нас цього не сталося. А мова йде про вбивство людини в Бердянську серед білого дня пострілом з обрізу мисливської рушниці, напад на працівника обласної адміністрації Херсонської області із застосуванням сірчаної кислоти і, поряд з багатьма іншими правопорушеннями і злочинами, які висвітлюються в стрічках новин, безпрецедентний випадок зупинки групою молодих людей електропоїзда з пасажирами, насильницьке утримання людей в вагонах до тих пір, поки ці вагони розмальовувалися. Як все це сьогодні можна розцінювати? Так і напрошуються паралелі з 20-ми роками минулого століття, коли батько Махно "гуляв" по просторах України. Але тоді не проводилася масштабна реформа МВС з перейменуванням, з величезними фінансовими витратами і дорогою піар-кампанією з флешмобамі і фото на пам'ять. Але, як бачимо, результат той же - свавілля, правовий нігілізм, насильство над людьми аж до інвалідності і позбавлення життя. Це закономірний підсумок діяльності людей, які, отримавши від народу владу під обіцянки проведення реформ і чесного служіння тому ж народові, 4 з половиною роки просто працювали на себе, імітуючи реформи. І агресія Росії, при цьому, ніяк не може бути виправданням. Навпаки, загрози нашого злобного і неадекватного сусіда повинні були стимулювати навести лад, встановити жорсткий контроль правоохоронних органів за дотриманням правопорядку по всій території країни, патрулювати населені пункти України з перевіркою підозрілих осіб. Це необхідні заходи і їх повинні забезпечити держструктури, яким функціонально наказано виконати подібне. Прийшов час ставити оцінки цій діяльності і для цього не потрібні експерти, тим більше закордонні - оцінку поставило життя.

Що стосується численних закордонних експертів, наших молодих реформаторів, які існують на закордонні гранти і їх спроби проведення реформ в окремих сферах за їх лекалами - тут повне фіаско. Те, що з великими труднощами створено, наприклад, для подолання корупції (НАБУ, САП, НАЗК), стало джерелом показовою корупції. Про це, не соромлячись, розповідають на заангажованих каналах телебачення головні грантоїди - експерти. Саме час запропонувати всім цим нашим "доброзичливцям" перш, ніж створювати антикорупційні структури в Україні, створити щось подібне у себе на батьківщині. Дивлячись на події, які розгортаються в США (робота комісії Р. Мюллера і звинувачення на адресу П. Манафорта), та й в Європі, наша корупція в порівнянні з вашої - це гра в пісочниці. Тільки, як водиться, у нас в оці ви бачите смітинку, а у себе не помічаєте колоди.

На завершення, все абсолютно логічно і передбачалося автором цих рядків: ніхто нам не допоможе, поки ми самі, спільно не візьмемся за справу.

ЗНАТИ, ЩО РОБИТИ.

ЗНАТИ, ЯК РОБИТИ.

БРАТИ І РОБИТИ, ВІДКИНУВШИ ВСІ СУМНІВИ.

Це і є головна формула успіху для України. Дивись http://ngo-gopak.com/news/formula-uspihu-dlya-ukrayini.html