Навіщо міняти шило на мило?

Можемо привітати одне одного (звичайно, стосується українців), з 01.11.2018 р. будемо платити за газ за тарифом 8 550 грн. за 1 000 м3. Запитаєте: чому ж в такому випадку радіти, адже до цього платили за нижчим тарифом? Причому, тариф був нижчим на 23% від того, що буде з 1 листопада. Ха-ха, нічого не розумієте! Точно так не розумієте, як і у випадку з «Нафтогазом», коли керівництво цієї ДЕРЖАВНОЇ компанії отримало премію в розмірі 48 млн. дол. США за те, що суд в Стокгольмі оголосив переможцем Україну в тяжбі з російським «Газпромом» за газовими угодами 2009 року Ю. Тимошенко (тодішній прем’єр-міністр України). І це тоді, коли заробітна плата кожного з людей, що займають керівні посади в компанії, яка веде посередницьку діяльність, монополізувавши нафтогазовий ринок України, сягає мільйонів гривень на місяць..

Зрозуміло, що маючи преференції від держави та, скоріш за все, застосовуючи офшорні схеми оптимізації оподаткування, державна компанія «Нафтогаз», мабуть, може конкурувати по рентабельності з наркокартелями (закупівля газу у компанії «Укргазвидобування» по 4 849 грн. за 1 000 м3, реалізація з 01.11.2018 р. по 8 550 грн. за 1 000 м3  для населення та по 14 тис. грн. для підприємств).

На цей раз «подвиг» належить теперішньому прем’єру і він в тому, що «злий демон» МВФ вимагав збільшити тариф на 60% - відчуйте різницю! Отже, за схемою теперішні керівники з Кабміну мають отримати премію і вона має бути значно більшою, ніж у випадку з «Нафтогазом», зважаючи на статус теперішніх наших героїв. І, саме головне в цій ситуації, грошей для цього шукати не знадобиться – той же МВФ виділяє черговий кредит в розмірі 4 млрд. дол. США. Ясна справа, що це збільшує боргові зобов’язання країни, які на сьогодні вже майже відповідають ВВП. Але кого це обходить? Все це проблеми, що будуть вирішуватись колись потім.

Хто пам’ятає сьогодні пані Гонтарєву і націоналізацію Приватбанку? Вже забули, а ця оборудка коштувала усім нам (ми ж держава!) 6 млрд. дол. США. Тепер очікуємо приватизацію націоналізованого Приватбанку. Звичайно, адже потрібно поповнювати дохідну частину бюджету і не важливо, що бюджет отримає на порядок менше, ніж було витрачено з того ж бюджету на приватизацію означеного банку. Нам потрібно створювати «героїв». Інакше сумно жити, по телевізору немає що дивитися. А так кожного дня щось новеньке: то хтось землі наїсться на трибуні Верховної Ради, то відомі люди пику одне одному начистять, то історію про корупціонерів почуємо, про зрадників різної масті, дізнаємося про шалені статки депутатів, міністрів – усі працюють і, ясне діло, отримують заробітну плату з частини бюджету країни, де видатки. А де ж брати кошти для тієї частини бюджету, де фіксуються доходи? Ось усі разом подивимося, сидячи на дивані у себе вдома, телевізор, побідкаємося, помахаємо руками, поклянемо можновладців, що довели країну до ручки, а вранці дружно підемо на роботу заробляти собі на прожиття і країні на поповнення дохідної частини бюджету. Аякже, баланс має бути. Для того, щоб витрачати, потрібно заробляти. Тільки ось проблема, наші керівники куди витрачати і як це робити (з урахуванням своїх особистих інтересів) знають багато варіантів, що стосується поповнення бюджету варіант один – підвищувати тарифи для населення на все, на що тільки можливо.

Свого часу прем’єр-міністра А.Яценюк мотивував необхідність запозичень у МВФ загрозою дефолту, для чого робилися поступки на вимоги, як нас інформували, цієї міжнародної фінансової структури. В.Гройсман теж посилається на вимоги МВФ і загрозу дефолту у випадку з підвищенням тарифів на газ. Виявляється, ми слухали два з половиною року казочки про успіхи нашої економіки, про її зростання, а від дефолту так і не відповзли.

До речі, для вирішення проблеми із забезпеченням нашого населення і економіки природним газом власного видобутку необхідно інвестувати в газовидобувну сферу 3 млрд. дол. США. Субсидії, які надаються збіднілому населенню «з’їли» за 2 роки (71 млрд. грн. – 2017 р., 55 млрд. грн. – 2018 р.) 126 млрд. грн., що за сьогоднішнім курсом відповідає 4,5 млрд. дол. США – це з видатків бюджету. Якби 2 роки тому ми розпочали програму з розвитку газовидобувної галузі з належним фінансуванням (на субсидії ж кошти знайшли!), то сьогодні 4,5 млрд. дол. США повернулися б в бюджет держави в дохідну частину.

Тепер же виявляється, що свого часу змінивши прем’єра в Кабміні, поміняли шило на мило. Результат залишається той же – загроза дефолту і без МВФ ніяк! А хтось обіцяв показати, як потрібно керувати державою…