Наше майбутнє в наших руках.

Які є можливості відпочити у вихідні дні? Кожен українець, напевно, задає собі таке питання, чекаючи чергову суботу, і вибір залежить від достатку та обумовлений наявністю або відсутністю роботи і рівнем зарплати. Але в будь-якому випадку мешканець Києва має суттєві переваги в цьому сенсі перед іншими співгромадянами. І це тому, що Київ за час свого існування накопичив в собі величезні можливості для задоволення найвишуканіших і найвибагливіших потреб людини і його естетичних запитів. І це все не дивлячись на те, що численні міські керівники, особливо останнім часом, намагаються знівелювати цей потенціал міста: невиправдані будівництва, знищення зелених насаджень, руйнування і знесення історичних будівель і пам'яток архітектури. Все це не на користь громади міста, а для задоволення своїх особистих корисливих цілей. Що гарного в цьому сенсі може зробити міський голова, у якого «два заступника, чотири з яких постійно хворіють» або «руйнується міст, тому що втомився». Що тут можна сказати? Залишається в черговий раз, коли будуть вибори, бути набагато відповідальнішими і висувати на керівні посади міста гідних людей з-поміж себе.

Але місто настільки органічне в своїх можливостях сприяти нормальному життю городян, що навіть неадекватні дії керівництва міста не здатні применшити його привабливість. І в цьому легко переконатися. Для цього не потрібно їхати в Європу, Туреччину або Єгипет, можна просто, зручно одягнувшись, пройтися парками стародавнього міста, які розташовані на дніпровських кручах.

Шлях від Софіївської площі через Володимирську гірку повз оглядового майданчика арки, Маріїнський парк, парк Слави, Києво-Печерську Лавру, музей Другої світової війни - це той маршрут, який змусить будь-яку людину в подиві і в захваті в черговий раз закохатися в своє рідне місто, змусить знову подумати, багато чого зрозуміти, головне з чого - це скільки людей з українською кров'ю в своїх жилах не мають можливості бачити цю красу в силу того, що доля змусила поїхати з Батьківщини чи то їх самих зараз, чи то їхніх батьків колись. Нас по всьому світу розкидано 70 млн. і якби не наше ставлення одне до одного і не зусилля наших ворогів, то нас сьогодні було б 250 млн.

Проходячи повз архітектурного комплексу, присвяченого Голодомору, з жалем, який стискає груди, думається про 10 млн. осіб, які були замучені голодом в 1932-33 рр. за примхою одного тирана. І подібні знущання над нашим народом були до того і ми бачимо продовження цих традицій сьогодні.

Проте, Київ прекрасний, столиця України живе і ми всі усвідомлюємо, що майбутнє нашого міста і нашої країни залежить тільки від нас. Це розуміння приходить до все більшої кількості наших земляків. Давайте любити одне одного, прощати одне одному помилки, якщо вони є і дякувати долі, що у нас є столиця і країна під назвою Україна, яка для всіх українців є рідною матір'ю. І де б хто з нас не жив, чим би не займався, він повинен знати, що у нього є місце, де йому завжди раді, де він завжди отримає підтримку при необхідності, допомогу і любов.

http://ngo-gopak.com/parki-kiieva