Нарешті про село!

4 червня 2019 року у Верховній Раді України, крім всього іншого, обговорювався законопроект про сільськогосподарську кооперацію (№ 65-27д). З третього разу Голові ВР Андрію Парубію вдалося «продавити» прийняття цього документу за основу. Є надія, що закон, який хоча б якимось чином регулює взаємовідносини сільських товаровиробників, буде прийнятий.

Дивує атмосфера, яка була в сесійній залі підчас обговорення цього законопроекту. Депутати займалися своїми справами, проводили бесіди один з одним, через що спікеру парламенту для досягнення мети потрібно було тричі закликати народних обранців до порядку і просити віддати свій голос для прийняття рішення.

До речі, лише 1% працівників сільськогосподарського сектору знаходиться в кооперативних відносинах в Україні. Аналогічний показник в країнах ЄС складає 60-80%. Адже, кооперація виробників сільськогосподарської продукції дає можливість об’єднати зусилля для більш ефективного, з меншими затратами виробництва та сприяє відродженню села.

Не секрет, що на сьогодні села занепадають і люди тікають від землі в міста України, а що ще гірше – за кордон, шукаючи кращої долі. Натомість на українських чорноземах панують агрохолдинги з іноземними юрисдикціями. Розпайовану землю, власники якої повіддавали її в оренду агрохолдингам на довгострокові терміни, об’єднали у великі площі і сучасні латифундисти засівають технічними культурами. При цьому, ніхто не контролює і не забезпечує сівозміну, що наносить велику шкоду родючості нашої землі. Земельні магнати викачують з обездолених селян останнє, адже, за один гектар орендованої землі вони платять власникам 1000 гривень на рік. Достатньо сказати, якби селянин на своїй землі вирощував городину і реалізовував її на ринках України, то один гектар давав би дохід в сімейний бюджет на рівні 35 тисяч гривень. Не кажучи вже про ринки Європи, де в разі потрапляння нашої продукції сільськогосподарського виробництва дохід селянина складав би 100-120 тис. гривень з гектару. Не зрозуміло, що керівництво держави робило протягом 28 років, що не були враховані такі разючі диспропорції.

Маємо необхідність наголосити, що навіть закон про кооперацію на землі в решті решт не вирішить усіх проблем, які накопичились за час української незалежності з 1991 року. Вирішення всіх негараздів на селі і багатьох проблем, дотичних до них, може бути здійснено завдяки глибокій реформі у сільськогосподарському секторі з перенесенням акценту децентралізації на первинні громади, переведенням всіх земельних ресурсів в державну власність, як активу всіх громадян України, з передачею його в оренду сільським первинним громадам.

Докладніше http://ngo-gopak.com/testimonial/reformi-vid-narodu-derzhavni-aktivi-vlasnist-gromadyan-ukrayini

http://ngo-gopak.com/programm/programa-rozvitku-silskogo-gospodarstva-bazova-programa-rozvitku-ekonomiki-derzhavi.html