«Друзям – все, недругам – закон, всі інші – виживайте, як можете»

Кожну проблему, велику чи маленьку, в нашій країні можемо розглядати як окрему, автономну подію, що стосується конкретної, обмеженої кількості людей. Але коли трохи піднятися з таким розрахунком, щоб охопити своєю увагою події в країні більш масштабно, то зразу стає зрозуміло – всі негаразди у кожного з нас і у всіх нас, українців, разом взятих мають одну природу і витікають з одного джерела. В країні фактично відсутнє управління процесами, що відбуваються в силу тих чи інших причин, відсутні дорожні знаки, що мали б орієнтувати суспільство в напрямках руху в економічній, політичній, безпековій сферах. Гасло «європейській вибір, демократія» - це дуже мало з огляду на те, що діється на олімпі владних структур, як не співпадає те, що декларується і те, що робиться реально. Скоріше в діях ситуативних лідерів нашої держави ми фіксуємо застосування відомої формули: «Друзям –  все, недругам –  закон». Вбачається і модифікована формула (це вже суто українське досягнення): «Друзям –  все, недругам – закон, всі інші – виживайте, як можете». Такий собі феодально-анархічний політичний устрій.

Як інакше розуміти, якщо три області в державі штормить від кримінальних скандалів, пов’язаних зі стихійним видобутком бурштину, а президент, прем’єр-міністр, Верховна Рада в повному складі не в змозі вирішити проблему на користь держави і громад тих областей. Чи, можливо, всім нам не відомо про контрабандні схеми провозу товарів через державний кордон з талончиками для митників? А державне підприємство «Укрспирт» і контрафакт з його підприємств? На цьому фоні сміттєвий скандал у Львові і демонстративна відмежованість центральної влади від вирішення цієї проблеми – це взагалі злочин державних посадовців по відношенню до мешканців майже мільйонного міста, які, доречи, на виборах віддавали свої голоси і за президента, і за депутатів Верховної Ради. Хоча суспільству нав’язується думка, що у Львові негаразди місцевого рівня і вони мають бути врегульовані механізмами децентралізації і більш ефективною роботою мера А.Садового. Шановні, але ж це тягнеться рік і мова йде про здоров’я людей, не кажучи вже про імідж держави!

Можливо, так важко вирішуються масштабні проблеми, а на нижчому рівні, де є інтереси конкретних громадян чи групи людей, вже все працює в штатному режимі? І знову, ні! Ось приклад: м. Київ, вул. Богданівська, 2, прибудинкова територія. Розпочали роботу щодо заміни двох труб діаметром 50 мм, довжиною 5 м в теплотрасі гарячого водопостачання 3.06.2016 р. Закінчили роботу 25.05.2017 р. після багаторазових звернень мешканців будинку в різні інстанції, починаючи з майстрів ЖЕД і закінчуючи прем’єр-міністром України та НАБУ. Роботу закінчили тільки після того, як було відкрито кримінальне провадження за заявою ГО «ГОПАК» до НАБУ. Мова йде про виконання роботи, яку мали б виконати за два дні бригадою з трьох чоловіків. При цьому люди, що мешкають в будинку, про який йдеться, платили на протязі року за прибирання території, а цього фактично не могло бути, і терпіли незручності.

Отже, масштаби проблем різні, а вирішуються вони однаково – абсолютна відсутність управління і контролю, нехтування правами громадян, тотальне пограбування державних та особистих активів громадян нашої держави. Дивує, що в той час, коли ми маємо війну на Сході і анексований Росією Крим (про це окрема мова) відбувається те, що ніяк не консолідує суспільство, не робить країну сильнішою, а джерело негараздів в середині України – десь в Києві на Банковій та Грушевського.

Натомість, щоб вирішувати нагальні проблеми в державі, яких сила силенна, наші верховні керівники переймаються розпродажем залишків державних активів, зокрема, землі сільськогосподарського призначення. Це, як мінімум, невчасно. Якщо ж відверто – це афера небаченого в Україні масштабу. Це якраз те, що в разі реалізації знищить всі шанси створити незалежну, могутню, демократичну державу.

Що ж робити? Три роки чергового безладу з 26 років незалежності – це занадто. Чергові вибори, можливо, дострокові? Отримаємо те саме, якщо не гірше. Тільки створення громадянського суспільства з рисами аналогічних утворень в таких державах, як Швейцарія чи Норвегія, дасть нам шанс отримати країну, що буде дійсно народною, соціально орієнтованою. І це зробити не так важко. Головне – виявити бажання.