Диму без вогню не буває.

Чергова подорож по Україні, на цей раз по Волині і Рівненщині, додала вражень, знайомств з цікавими людьми, змусила ще раз замислитися над питаннями, що існують в нашому суспільстві.

Україна – велика держава, і в різних її регіонах можуть по-різному ставитися до вирішення того чи іншого питання, особливо, що стосується реформування держави. При цьому, є абсолютно однакові результати уже майже 4-річного проведення реформ нинішньою владою – це тотальне, беззаперечне зубожіння широких верств населення України.

В цей час вже не має значення, якою мовою люди розмовляють, яка в того чи іншого національність, в яку церкву громадянин України ходить і в якого Бога вірить. Головне, всі ми стали в рази бідніші і нам усім потрібно вирішувати, як далі існувати. Звертаємо увагу: не жити, не долучатися до процесів якоїсь інтеграції, що дає можливість зростання статків, інтелекту, задоволення інших потреб людини. Мова йде про питання, що стояло перед людством у кам’яному віці: як вижити?

Занедбані оселі, розбиті дороги, старенькі бабусі на узбіччі шляхів з картоплею, цибулею і надією, що хтось зупиниться і купить, і це дасть змогу отримати кошти на ліки. Молодь поголовно виїхала на заробітки в Польщу. Усе зроблено для того, щоб стимулювати подібну міграцію: жоден закон, прийнятий Верховною радою за останній час не переймається проблемами занепаду сільської місцевості України. Села вимирають прискореними темпами і завершення цього процесу відбудеться після дозволу на продаж землі сільськогосподарського призначення, а це станеться автоматично після закінчення терміну мораторію на продаж.

В розмові з місцевими мешканцями отримуємо інформацію, що у них змінився орендар їхніх земельних паїв. Якщо раніше це була офшорна фірма, власник якої жив в США (орендовано 12 тис. га), то сьогодні є неперевірені чутки, що фірма та ж сама, але власником став відомий державний діяч нашої країни. Зрозуміло, що в такому випадку дуже багато шансів зняття мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення. Чи не тому хлопчики з петлею на шиї (в прямому і переносному сенсі) з екранів наших телевізорів активно агітують за це? При цьому, не збудувавши й собачої будки, як казав ще один відомий діяч з Донецька, нас вчать по-новому будувати країну.

Що робити? Є два шляхи:

  1. Переходити на вирішення існуючих проблем в державі через вуличну демократію, як це робиться в демократичній Європі.
  2. Спостерігати за перебігом подій, самотужки, кожен собі, вирішуючи питання існування на цьому білому світі. При цьому, є змога в черговий раз переконатися в вірності народного прислів’я: «Диму без вогню не буває», коли згаданий державний діяч перетвориться на землевласника-монополіста.

 

Що робити, дивись тут http://ngo-gopak.com/news/formula-uspihu-dlya-ukrayini.html

Фото див. тут http://ngo-gopak.com/ukrayina-turistichna